1. —оц≥олог≥¤ ¤к наука про сусп≥льство. —оц≥олог≥¤ - наука, що вивчаЇ сусп≥льство. ƒе¤к≥ науковц≥ вважають, що пон¤тт¤ сусп≥льства формуЇтьс¤ з≥ здатн≥стю людей в≥докремлювати себе в≥д природи. ѕо м≥р≥ доросл≥шанн¤ людина стаЇ ≥ндив≥дом, а взаЇмод≥¤ ≥ндив≥д≥в - це соц≥ум. ¬ широкому розум≥нн≥ соц≥ум Ї сусп≥льство "тут ≥ тепер", ≥ чим б≥льше соц≥ум≥в, тим складн≥ше м≥ж ними в≥дносини. Ѕудь-¤ка група, хоч ¤к вона орган≥зована, виконуЇ своњ функц≥њ та пересл≥дуЇ ¤к≥сь конкретн≥ ц≥л≥. ƒо сусп≥льних наук в≥днос¤тьс¤ ≥стор≥¤, психолог≥¤ тощо. —пециф≥ка соц≥олог≥њ серед ≥нших сусп≥льних наук пол¤гаЇ в тому, що вона вивчаЇ сусп≥льство п≥д особливим кутом зору - кр≥зь призму соц≥альних процес≥в та в≥дносин, ¤к≥ становл¤ть основний зм≥ст соц≥альноњ реальност≥. —усп≥льство - дуже складне й багатогранне в структурному план≥ ¤вище. —оц≥олог≥¤ вивчаЇ соц≥альну сферу житт¤ сусп≥льства - область соц≥альних в≥дносин ¤к в≥дносин м≥ж б≥льш чи менш широкими сп≥льнотами людей та самим людьми, що Ї частинами тих сп≥льнот. ” центр≥ соц≥ального житт¤ - взаЇмод≥¤ людей, а ≥ндив≥д ≥ група - сукупн≥сть соц≥альних зв*¤зк≥в, що породжують складн≥ соц≥альн≥ структури: особист≥сть, ≥ндив≥д, сусп≥льство, культура, держава, право, мораль, наука, мистецтво, родина тощо. ѕон¤тт¤ "соц≥альний" маЇ к≥лька значень:в≥д позначенн¤ самоњ сутност≥ сусп≥льного житт¤ до розум≥нн¤ сутност≥ соц≥ального зв*¤зку. —оц≥альний зв*¤зок - те, що змушуЇ людей гуртуватис¤, незважаючи на нер≥вн≥сть тощо. “ож соц≥олог≥¤ вивчаЇ в сусп≥льств≥ лише соц≥альне.
2. ќб*Їкт та предмет соц≥олог≥њ. ¬они Ї взаЇмопов*¤заними, але не тотожн≥. ¬ кожн≥й з сусп≥льних наук людина Ї об*Їктом, але кожна наука маЇ св≥й предмет. ќб*Їктом соц≥олог≥њ Ї певна соц≥альна реальн≥сть. —оц≥олог≥¤ - наука про становленн¤, розвиток та функц≥онуванн¤ соц≥альних сп≥льнот, процес≥в та в≥дносин, а також про шл¤хи, форма та методи реал≥зац≥њ њх ус≥х. Ќав≥ть зараз багато вчених розум≥ють то широко. ‘ундатор соц≥олог≥њ ќ.  онт вважав, що соц≥олог≥¤ - то позитивна наука про сусп≥льство. ƒюркгейм називав предметом соц≥олог≥њ соц≥альний факт, але категор≥¤ "соц≥альний" у нього визначалась ¤к "колективна". ћакс ¬ебер вважав соц≥олог≥ю наукою про соц≥альну повед≥нку, ¤ку вона прагне зрозум≥ти та тлумачити. ќсновна категор≥¤ соц≥олог≥њ - це сп≥льнота. ѕоза¤к в сп≥льност≥ на¤вн≥ ус≥ в≥дносини, властив≥ ≥ ≥ндив≥ду, ≥ сусп≥льству. —оц≥альна сп≥льнота - це не проста сума ≥ндив≥д≥в ≥ не будь-¤ка група людей, а б≥льш чи менш усталене соц≥альне утворенн¤, суб*Їкти ¤кого об*Їднан≥ сп≥льним ≥нтересом ≥ знаход¤тьс¤ у взаЇмод≥њ м≥ж собою.
3. —труктура соц≥олог≥чного знанн¤. —оц≥олог≥¤ - наука комплексна. ћаЇ трьохр≥вневу структуру:1 р≥вень - теоретична соц≥олог≥¤; 2 - спец≥альн≥ соц≥олог≥чн≥ теор≥њ (соц≥олог≥¤ середнього р≥вн¤); 3 - емп≥р≥чн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤. “еоретична соц≥олог≥¤ - це багатоман≥тн≥ концепц≥њ, що розробл¤ютьс¤ з метою роз*¤сненн¤ та ≥нтерпретац≥њ загальгних аспект≥в соц≥ального розвитку сусп≥льства. ѕрот¤гом ≥сторичного розвитку сусп≥льства було вироблено багато р≥зноман≥тних концепц≥й, що по¤снювали специф≥ку законом≥рност≥ розвитку людського сусп≥льства. ÷≥ концепц≥њ в≥дбивали, з одного боку, вже дос¤гнений р≥вень соц≥альних наук, з ≥ншого боку - специф≥ку п≥дходу тих чи ≥нших вчених до по¤сненн¤ тих чи ≥нших ¤вищ. —пец≥альн≥ соц≥олог≥чн≥ теор≥њ - област≥ соц≥олог≥чного знанн¤, котр≥ мають своњм предметом досл≥дженн¤ в≥дносно самост≥йн≥ ≥ специф≥чн≥ п≥дсистеми сусп≥льного ц≥лого (етносоц≥олог≥¤, соц≥олог≥¤ молод≥, м≥ста тощо), в≥дносини ≥ окрем≥ сфери життЇд≥¤льност≥ (соц≥олог≥¤ прац≥, побуту, соц≥альна психолог≥¤ тощо), ≥нститути (соц≥олог≥¤ громадськоњ думки, соц≥олог≥¤ с≥м*њ, осв≥ти тощо), процеси (соц≥олог≥¤ орган≥зац≥њ, конфл≥ктолог≥¤ тощо) - тобто галузев≥ знанн¤. ≈мп≥р≥чн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ ¤вл¤ють собою методи та технолог≥њ збору соц≥альноњ ≥нформац≥њ - встановленн¤ та узагальненн¤ соц≥альних факт≥в посередництвом пр¤моњ або непр¤моњ реЇстрац≥њ под≥й, характерних дл¤ вивченн¤ соц≥альних ¤вищ та процес≥в.
4. ‘ункц≥њ соц≥олог≥њ. 1)“еоретико-п≥знавальна. ѕол¤гаЇ у тому, що соц≥олог≥¤ накопичуЇ та систематизуЇ знанн¤, прагне скласти ¤комога повн≥шу картину соц≥альних в≥дносин та процес≥в у сучасному сусп≥льств≥. —юди в≥дноситьс¤ отриманн¤ об*Їктивного знанн¤ про основн≥ соц≥альн≥ проблеми розвитку нашого сусп≥льства. ѕризначена прикладна соц≥олог≥¤ дл¤ забезпеченн¤ над≥йноњ соц≥альноњ ≥нформац≥њ про р≥зн≥ соц≥альн≥ процеси. 2)ѕрактично-перетворювальна функц≥¤: соц≥альна ≥нформац≥¤ Ї першим етапом, бо вона не може зразу перетворитис¤ на прогнози, р≥шенн¤ тощо. «адача соц≥олог≥њ пол¤гаЇ в тому, щоби знайти шл¤хи подальшого розвитку сусп≥льства, участь у розробц≥ довготерм≥новоњ соц≥альноњ пол≥тики держави, в обгрунтуванн≥ ≥ реал≥зац≥њ план≥в соц≥ального розвитку на вс≥х р≥вн¤х: крањна, рег≥он тощо. “ут Ї прикладна¤ соц≥олог≥¤ - вона забезпечуЇ розробку прогноз≥в, рекомендац≥й у вир≥шенн≥ тих чи ≥нших соц≥альних проблем, аж до р≥вн¤ трудового колективу. 3)≤нформац≥йна функц≥¤ пол¤гаЇ в тому, що методи та технолог≥њ ц≥Їњ науки дають змогу отриманн¤ найр≥зноман≥тн≥шоњ соц≥альноњ ≥нформац≥њ в≥дносно вс≥х сфер д≥¤льност≥ сусп≥льства. 4) ритична функц≥¤. 5)ќписова функц≥¤. 6)ѕрогностична функц≥¤, тобто видаванн¤ соц≥альних прогноз≥в. 7)ѕеретворювальна - висновки, рекомендац≥њ соц≥олог≥в служать дл¤ виробленн¤ певних соц≥альних р≥шень. 8)—в≥тогл¤дна функц≥¤.
5. “еоретичн≥ передумови виникненн¤ соц≥олог≥њ ¤к самост≥йноњ науки. —оц≥олог≥¤ ¤к самост≥йна наука виникла не через по¤ву нового об*Їкта досл≥дженн¤, а через те, що в сусп≥льних науках, що ≥снували, виникли проблеми, ¤к≥ неможливо було вир≥шити в рамках цих наук за допомогою на¤вних метод≥в. —пециф≥ка соц≥олог≥чного св≥тобаченн¤: 1)ѕогл¤д на сусп≥льство ¤к певну ц≥л≥сн≥сть, ц≥л≥сну систему, що розвиваЇтьс¤ за своњми специф≥чними законами. 2)”становка на вивченн¤ сусп≥льних в≥дносин, що реально ≥снують, на в≥дм≥ну в≥д утоп≥чного конструюванн¤ ≥деального сусп≥льства. 3)—пиранн¤ на емп≥р≥чн≥ методи досл≥дженн¤. ≈лементи такого п≥дходу складалис¤ в рамках соц≥оф≥зики, соц≥оф≥лософ≥њ, ф≥лософ≥њ, ≥стор≥њ, по м≥р≥ розвитку емп≥р≥чних соц≥олог≥чних досл≥джень, в ход≥ диференц≥ац≥њ сусп≥льних та гуман≥тарних наук, по м≥р≥ зростаючого впливу природознавства. —оц≥ально-пол≥тичн≥ передумови виникненн¤ соц≥олог≥њ: 1)ƒ≥¤льн≥сть просв≥тник≥в стимулювала процес революц≥йного руйнуванн¤ старого сусп≥льного ладу в ™вроп≥. 2)–анн≥ буржуазн≥ революц≥њ вплинули на розвиток сусп≥льно-пол≥тичноњ думки. —оц≥альн≥ думкар≥ першоњ половини ’≤’ стол≥тт¤ намагалис¤ осмислити суть та насл≥дки французькоњ революц≥њ. ƒосл≥дники намагалис¤ проанал≥зувати пон¤тт¤ "революц≥¤", "демократ≥¤" тощо.
6. —оц≥олог≥чна концепц≥¤ ќ.  онта. ќгюст  онт (1798-1857) вперше застосував пон¤тт¤ соц≥олог≥њ, ¤ку вив≥в з≥ штучноњ класиф≥кац≥њ наук (в≥д математики до соц≥олог≥њ за двома критер≥¤ми: абстрактн≥сть/конкретн≥сть - абстрактн≥ розгл¤дають закони певних груп ¤вищ, а конкретн≥ застосовують закони до певних ¤вищ, та розпод≥л наук на 6 абстрактних теоретичних дисципл≥н - л≥н≥йна система класиф≥кац≥њ:математика, астроном≥¤, ф≥зика, х≥м≥¤, б≥олог≥¤, соц≥олог≥¤). ¬икористовував терм≥н "соц≥альна ф≥зика", але пот≥м, коли це ≥м*¤ почали застосовувати до демограф≥њ, видумав соц≥олог≥ю. ¬≥докремленн¤ наук в≥д метаф≥зики та теолог≥њ - головна ≥де¤ позитив≥зму  онта. “ерм≥н "позитивний"  онт вживаЇ у п*¤тьох значенн¤х: 1)реальний - протилежн≥сть химерному; 2)корисний - протилежн≥сть непотр≥бу; 3)визначений - протилежн≥сть амб≥валентному; 4)точний - протилежн≥сть неточному; 5)"+" в противагу "-". ѕозитив≥зм за  онтом мусить в≥дмовитис¤ в≥д питань, що не мають в≥дпов≥д≥ - про суть та сутн≥сть ¤вищ, а особливо про причину. Ќаука п≥знаЇ не суть, а лише феномен. —усп≥льствознавство повинне вивчати т≥ ¤вища, ¤к≥ можна спостер≥гати. ќр≥Їнтац≥¤ на природнич≥ науки з њхнЇю конкретн≥стю об*Їкта ≥ точн≥стю метод≥в. ѕредмет соц≥олог≥њ - первинна реальн≥сть - сусп≥льство в своњх ц≥л≥сност≥ та взаЇмозв*¤зку, таке, ¤ким воно сприймаЇтьс¤ почутт¤ми та спостереженн¤ми. ћетоди соц≥олог≥њ, за  онтом - по-перше, спостереженн¤ (основний метод: а)пр¤ме; б)непр¤ме (опосередковане)), по-друге, експеремент: а)безпочередн≥й - спостереженн¤ за розвитком ¤вищ п≥д впливом спец≥ально створених дл¤ того умов; б)опосередкований - вивченн¤ патолог≥чних в≥дхилень, див≥ац≥й в сусп≥льств≥, по-третЇ - пор≥вн¤нн¤, сп≥вставленн¤ р≥зних тип≥в сусп≥льства, р≥зних соц≥альних клас≥в, людства та тваринних сп≥льнот з метою ви¤вленн¤ сп≥льних закон≥в, по-четверте - ≥сторичне пор≥вн¤нн¤ р≥зних посл≥довних стан≥в.
7. —оц≥олог≥чна концепц≥¤ √. —пенсера. √ерберт —пенсер - продовжувач справи  онта. ÷ентральним пон¤тт¤м висуваЇ пон¤тт¤ еволюц≥њ. ≈волюц≥¤ - ≥нтеграц≥¤ матер≥х, переводить матер≥ю з невизначеноњ незв*¤заноњ однор≥дност≥ у визначену зв*¤зану. ѕроходить скр≥зь однаково, але маЇ три етапи: 1)неорган≥чний; 2)орган≥чний; 3)надорган≥чний. ÷е цикл. ƒва типи еволюц≥њ - проста ≥ складна. ѕроста - к≥льк≥сна ≥нтеграц≥¤ елемент≥в, а за складноњ в≥дбуваютьс¤ певн≥ перетворенн¤. ѕор≥внюЇ сусп≥льство з орган≥змом. ќдна з основних роб≥т його називаЇтьс¤ "—усп≥льство Ї орган≥змом". јналог≥њ та в≥дм≥нност≥: 1)як ≥ б≥олог≥чний орган≥зм, сусп≥льство росте, зб≥льшуЇтьс¤ в об*Їм≥, з маленьких держав виростають велик≥ ≥мпер≥њ; 2)ѕо м≥р≥ росту сусп≥льства його структура ускладнюЇтьс¤, таксамо й структура орган≥зму; 3)по м≥р≥ росту сусп≥льства в≥дбуваЇтьс¤ диференц≥ац≥¤ його структур та функц≥й. ¬≥дм≥нност≥ м≥ж  онтом та —пенсером у розум≥нн≥ соц≥олог≥њ та питанн¤: що було перше - ≥ндив≥д чи соц≥ум?”  онта першим був соц≥ум, а вторинним - ≥ндив≥д, у —пенсера ж навпаки, з ≥ндив≥д≥в утворюЇтьс¤ ц≥ле.
8. «агальна характеристика натурал≥стичного напр¤му в соц≥олог≥њ ’≤’-початку ’’ стол≥тт¤. ќсновна концепц≥¤ - ƒюркгейма (1858-1917). —пираЇтьс¤ на соц≥альн≥ факти ≥ вивчаЇ њх статистично. —оц≥альн≥ факти - колективн≥ звички, традиц≥њ, звичањ, правила повед≥нки. √оловне в людському сусп≥льств≥, що цементуЇ та збираЇ його докупи, Ї соц≥альна сол≥дарн≥сть, а сила, що створюЇ сусп≥льне ц≥ле - розпод≥л прац≥. —ол≥дарн≥сть походить з колективноњ св≥домост≥ - сукупност≥ сп≥льних в≥рувань та почутт≥в, що розд≥л¤ють члени одн≥Їњ групи чи сусп≥льства.  олективна св≥дом≥сть в≥дображаЇ характер та традиц≥њ народу. „им б≥льшим Ї розпод≥л прац≥, тим сильн≥ше в людей прагненн¤ до Їдност≥ та обм≥ну. —имволом обм≥ну виступаЇ угода, коли два ≥ндив≥да беруть на себе взаЇмн≥ зобов*¤занн¤, ≥ з цього виходить сп≥впрац¤ та кооперац≥¤. ћехан≥чна та орган≥чна сол≥дарн≥сть.
9. «агальна характеристика психолог≥чного напр¤му в соц≥олог≥њ. ќсновна концепц≥¤ - ¬ебера (1864-1920). ѕонад усе ставитьс¤ ≥ндив≥д, а причина розвитку сусп≥льства - культурн≥ ц≥нност≥, в≥ра в ≥нтел≥генц≥ю. “≥льки ≥ндив≥д пос≥даЇ мотиви, ц≥л≥, ≥нтереси та св≥дом≥сть. —оц≥альна статистика та пошук мотив≥в - взаЇмодоповнююч≥ частини соц≥олог≥чного досл≥дженн¤. “еор≥¤ соц≥альноњ д≥њ. ≤дењ ¬ебера - п≥двалини сучасноњ соц≥олог≥њ.
10. —оц≥олог≥¤ ≈. ƒюркгейма. √оловна особлив≥сть концепц≥њ ƒюргкейма: соц≥альне треба по¤снювати соц≥альним. ¬≥н сформулював св≥й основний постулат: "—оц≥альн≥ факти треба розгл¤дати ¤к реч≥, вони ≥снують поза людиною та зд≥йснюють на нењ примусовий вплив." ≤ лише завд¤ки цим соц≥альним фактвм можна по¤снити вчинки людини. —труктура сусп≥льства - сукупн≥сть соц≥альних факт≥в у њх взаЇмод≥њ та взаЇмозв*¤зку. —аме ƒюркгейм вводить пон¤тт¤ "соц≥олог≥зм": 1)ћетод обгрунтуванн¤ самоњ науки з предметом ≥ пон¤тт¤ми науки; 2)ќсобливий п≥дх≥д до соц≥альноњ реальност≥, розум≥нн¤ та по¤сненн¤ ц≥Їњ реальност≥. —оц≥олог≥¤ у ƒюркгейма - не лише специф≥чна наука, а ще й Ќаука Ќаук.  онцепц≥¤ розпод≥лу прац≥ - та сила, що об*ЇднуЇ людей у сусп≥льств≥. «авд¤ки розпод≥лу прац≥ реал≥зуЇтьс¤ принцип сол≥дарност≥. ¬ залежност≥ в≥д ¤кост≥ та р≥вн¤ тоњ сол≥дарност≥ в≥н виводить концепц≥ю розвитку сусп≥льства в≥д механ≥чноњ до орган≥чноњ сол≥дарност≥. “а сол≥дарн≥сть, що об*ЇднуЇ людей в сусп≥льств≥ - орган≥чна, грунтована на спец≥ал≥зац≥њ та розпод≥л≥ прац≥. ћехан≥чна сол≥дарн≥сть поглинаЇ ≥ндив≥да. ѕроблема нормального та патолог≥чного. ѕон¤тт¤ аном≥њ: аном≥¤ - принцип нед≥йовост≥ у сусп≥льств≥ старих норм та ц≥нностей, коли нов≥ норми ще не з*¤вилис¤ або працюють не повн≥стю. “акож вивчав самогубства. “ипи: 1)егоњстичний (людина ≥зольована в≥д сусп≥льства, ¤ке не ц≥кавитьс¤ ≥ндив≥дом); 2)альтруњстичний (коли групов≥ ц≥нност≥ та норми ц≥лком поглинають ≥ндив≥да); 3)аном≥чний - коли в≥дбуваЇтьс¤ криза в сусп≥льств≥; 4)фанал≥стичний - коли в≥дбуваЇтьс¤ п≥дсиленн¤ контролю групи над ≥ндив≥дом.
11. —оц≥олог≥чн≥ погл¤ди ћ. ¬ебера. ћакс ¬ебер - фундатор "розум≥ючоњ" соц≥олог≥њ та теор≥њ соц≥альноњ д≥њ. ¬в≥в в соц≥олог≥ю пон¤тт¤ "≥деальний тип", ¤кий розгл¤даЇ не ¤к тип п≥знанн¤, а зас≥б, що дозвол¤Ї розкрити сп≥льн≥ правила ¤кихось д≥й або вчинк≥в. ≤деальний тип за ¬ебером дозвол¤Ї трактувати ≥стор≥ю та соц≥олог≥ю ¤к два напр¤ми наукового ≥нтересу, а не дв≥ р≥зн≥ дисципл≥ни. —оц≥олог≥¤ ¬ебера вивчаЇ повед≥нку людини та вкладаЇ в њњ д≥њ та вчинки певний сенс. “олму д≥њ людини набувають характер соц≥альноњ д≥њ, ≥ в н≥й присутн≥ 2 моменти: об*Їктивний - ор≥Їнтац≥¤ на ≥нших,≥ суб*Їктивний. —оц≥альна д≥¤ - д≥¤, суб*Їктивний сенс ¤коњ в≥дноситьс¤ до повед≥нки ≥нших людей. «розум≥ти сенс д≥њ - зрозум≥ти д≥ючу людину, хоча в д≥¤льност≥ людина не завжди усв≥домлюЇ мету. „отири типи д≥¤льност≥ : 1)ц≥льорац≥ональна д≥¤ через оч≥куванн¤ певноњ поведнки, критер≥Їм ц≥Їњ д≥¤льност≥ Ї усп≥х; 2)ц≥нн≥сно-рац≥ональна, заснована на в≥р≥ в ц≥нност≥ самоњ д≥њ, незалежна в≥д усп≥ху; 3)афектна - заснована на емоц≥йному стан≥ суб*Їкта, що д≥Ї; 4)традиц≥йна - заснована на звичках. Ћише перш≥ типи Ї соц≥альною д≥Їю, бо вони стосуютьс¤ усв≥домленного сенсу.
12. ¬изначенн¤ соц≥альних ≥нститут≥в та њх роль у життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства. ≤нститут - техн≥чне утворенн¤, особливий учбовий заклад, а ширше - сукупн≥сть соц≥альних норм. —оц≥альний ≥нститут - це в≥дносно стаб≥льна ≥нтеграц≥¤ сукупност≥ символ≥в, в≥р, ц≥нностей, норм, пол≥тичних статус≥в, що керують ц≥лими сферами соц≥ального житт¤:с≥м*Їю, економ≥кою, осв≥тою, управл≥нн¤м тощо. —оц≥альний ≥нститут - усталений комплекс формальних ≥ неформальних правил, принцип≥в, норм, установок, що регулюють р≥зн≥ сфери людськоњ д≥¤льност≥ ≥ орган≥зують њх у систему. —оц≥альний ≥нститут ≥снуЇ через необх≥дн≥сть задов≥льнити найважлив≥ш≥ життЇв≥ потреби. ƒл¤ виникненн¤ та розвитку соц≥ального ≥нституту потр≥бно: 1)ўоб у сусп≥льств≥ виникла та розвилас¤ потреба, що стане головною передумовою даного соц≥ального ≥нституту; 2)”сталена система функц≥й, д≥й, операц≥й, ц≥лей, що вир≥шують цю проблему.; 3)—оц≥альний ≥нститут повинен мати ресурси (матер≥альн≥, ф≥нанси, прац¤, орган≥зац≥¤), що њх повинне поповнювати сусп≥льство.; 4)ќсобливе культурне середовище дл¤ ≥снуванн¤ соц≥ального ≥нституту (субкультура - система знак≥в, правил тощо, що в≥др≥зн¤Ї певних людей).
13. ѕроцес ≥нституц≥онал≥зац≥њ. ” 1899 роц≥ ¬еблен розробив "“еор≥ю класу нероб". « нењ виходить: "≈волюц≥¤ сусп≥льства" - процес природнього добору соц≥альних ≥нститут≥в. «аборона ≥нцесту - перша основна норма - Ї пров≥сником виникненн¤ вс≥х соц≥альних ≥нститут≥в. —оц≥альний ≥нститут - зас≥б пристосуванн¤, що створений дл¤ задоволенн¤ життЇвих потреб та регулюЇтьс¤ оберемком соц≥альних норм. ¬еблен та його посл≥довник √ам≥лтон були фундаторами ≥нституц≥онал≥зму. ≤нституц≥онал≥зац≥¤ - це процес, коли сусп≥льна потреба починаЇ усв≥домлюватис¤ ¤к загальносоц≥альне, а не ¤к приватне, ≥ дл¤ њњ реал≥зац≥њ в сусп≥льств≥ встановлюютьс¤ особлив≥ норми повед≥нки, готуютьс¤ кадри, вид≥л¤ютьс¤ ресурси. Ћекс≥њ - соц≥альн≥ потреби, що породжують процес ≥нституц≥онал≥зац≥њ: 1)ѕотреба комун≥кац≥њ; 2)ѕотреба виробництва продукт≥в та послуг; 3)ѕотреба розпод≥лу благ; 4)ѕотреба безпеки та захисту житт¤ громад¤н; 5)ѕотреба затримки системи нер≥вност≥; 6)ѕотреба соц≥ального контролю за членами сусп≥льства.
14. –≥зновиди соц≥альних ≥нститут≥в та њхн¤ характеристика. 5 основних соц≥альних ≥нститут≥в: 1)ѕродовженн¤ роду - соц≥альний ≥нститут с≥м*≥ ≥ шлюбу; 2)ѕотреба безпеки та соц≥ального пор¤дку - пол≥тичн≥ ≥нститути; 3)ѕотреба добуванн¤ засоб≥в дл¤ ≥снуванн¤ - економ≥чн≥ ≥нститути; 4)ѕотреба в передаванн≥ знань, соц≥ал≥зац≥њ нового покол≥нн¤, п≥дготуванн¤ кадр≥в - ≥нститут осв≥ти (наука, культура).; 5)ѕотреба вир≥шенн¤ духовних проблем та —≈Ќ—” ∆»““я - ≥нститут рел≥г≥њ. ƒо ≥нституту с≥м*њ та шлюбу, прим≥ром, належать ≥нститути спор≥дненост≥, батьк≥вства, материнства, побратимства та кровноњ помсти; до ≥нституту рел≥г≥њ - цел≥бат, хрещенн¤, спов≥дь. ¬исновок:≥снують ¤к основн≥, так ≥ другор¤дн≥ ≥нститути (принцип матриць).
15. ‘ункц≥онуванн¤ соц≥альних ≥нститут≥в. ≤нститут повинен функц≥онувати - його нормальне функц≥онуванн¤ Ї благом дл¤ сусп≥льства. ѕ≥д функц≥Їю соц≥ального ≥нституту розум≥ють користь, ¤ку в≥н приносить - себто то Ї сукупн≥сть задач, що вир≥шуютьс¤, ц≥лей, що Ї дос¤гнен≥, послуг, що надаютьс¤. —оц≥альний ≥нститут - це г≥гантська соц≥альна система, що охоплюЇ сукупн≥сть статус≥в иа ролей, соц≥альних норм та санкц≥й, соц≥альних орган≥зац≥й.
16. явн≥ та латентн≥ функц≥њ соц≥альних ≥нститут≥в. ƒо функц≥й соц≥альних ≥нститут≥в в≥днос¤тьс¤: 1)впор¤дкуванн¤ д≥¤льност≥ р≥зних людей шл¤хом зведенн¤ њх до передбаченоњ соц≥альноњ рол≥; 2)соц≥альн≥ ≥нститути спри¤ють соц≥ал≥зац≥њ ≥ндив≥д≥в; 3)соц≥альне управл≥нн¤ та контроль. якщо соц≥альний ≥нститут, опр≥ч корист≥, приносить сусп≥льству шкоду, ц≥ д≥њ називають дисфункц≥Їю. ‘ункц≥й та дисфункц≥њ Ї в≥дносними. —итуац≥¤ дисфункц≥њ виникаЇ тод≥, коли зм≥нюютьс¤ соц≥альн≥ потреби, ≥ ц≥ зм≥ни не знаход¤ть в≥дображенн¤ у структур≥ ≥ функц≥њ соц≥ального ≥нституту. ÷≥ ¤вища можлив≥ ¤к у формальн≥й сфер≥, так ≥ в характер≥ зм≥сту д≥¤льност≥ соц≥альних ≥нститут≥в. «овн≥шн≥ ¤вища - брак п≥дготованих кадр≥в. ¬нутр≥шн≥ - не¤сн≥сть мети д≥њ, невизначен≥сть функц≥й, пад≥нн¤ соц≥ального престижу та авторитету даного соц≥ального ≥нституту, ¤кщо ≥нститути втрачають ¤к≥сть ≥ деперсонал≥зуютьс¤, в≥дбуваЇтьс¤ дисфункц≥¤. ¬с≥ вони бувають латентн≥ та ¤вн≥. явн≥ - очевидн≥, вс≥ њх усв≥домлюють, а латентн≥ - не за¤влен≥, прихован≥ в≥д ока. Ћатентна функц≥¤ може приносити користь. ќдна ≥ та сама функц≥¤ може бути ¤вною або латентною дл¤ р≥зних член≥в сусп≥льства.
17. ¬изначенн¤ та р≥зновиди соц≥альних сп≥льнот. —оц≥альна сп≥льнота - сукупн≥сть людей, що вид≥л¤ютьс¤ за соц≥ально значущими критер≥¤ми. ≤снують три основн≥ соц≥альн≥ сп≥льноти, њх розр≥зн¤ють за к≥льк≥стю та способом скупченн¤. ‘ункц≥онально - на дос¤гненн¤ груповоњ мети. —оц≥альн≥ сп≥льноти можуть виникати спонтанно або орган≥зовано, мають формальний або неформальний вигл¤д. —оц≥альн≥ сп≥льноти бувають масовими та груповими. ћасов≥ мають статистичний характер, вони не Ї структурованими та однор≥дними. √рупов≥ визначають ц≥л≥сн≥сть внутр≥шньою структурою. «а ћертоном три основних риси груп: 1)¬заЇмод≥¤ м≥ж членами групи; 2)ѕочутт¤ приналежност≥ до групи; 3)”св≥домленн¤ Їдност≥ з групою. Ќайб≥льш скупченою Ї група з 5 чолов≥к.
18. —оц≥альна структура сусп≥льства та њњ основн≥ елементи. ƒо 60-х рок≥в структура сусп≥льства практично не вивчалас¤, хоча до того в середин≥ 30-х рок≥в була створена спец≥альна оф≥ц≥йна доктрина: б≥льшовицьке сусп≥льство складаЇтьс¤ з двох клас≥в - роб≥тники та сел¤ни, та одного прошарка - ≥нтел≥генц≥њ. ќсновн≥ њњ вади: концепц≥¤ р≥зко звужувала критер≥њ диференц≥¤ц≥њ людей в≥дносно њх приналежност≥ до р≥зних соц≥альних груп, було викривлено у¤вленн¤ по критер≥њ соц≥альноњ моб≥льност≥, концепц≥¤ в≥дображала утоп≥чн≥ у¤вленн¤ про м≥жгрупов≥ в≥дносини. ѕро¤вились серйозн≥ суперечки м≥ж елементами ц≥Їњ системи, двома основними елементами - соц≥альними ≥нститутами та системою клас≥в, шар≥в та функц≥ональних одиниць цих груп. —оц≥альна структура - це структура соц≥альних груп та ≥нститут≥в, що взаЇмопов*¤зуютьс¤ та взаЇмод≥ють. ’арактеризуЇтьс¤ сукупн≥стю соц≥альних клас≥в (класи, трудов≥ колективи, групи, шари, сукупн≥сть соц≥альних, демограф≥чних, профес≥йних, квал≥ф≥кац≥йних, територ≥альних, етн≥чних сп≥льнот), що пов*¤зан≥ в≥дносно ст≥йкими зв*¤зками м≥ж собою. —оц≥альна група - це сукупн≥сть людей, що мають сп≥льн≥ соц≥альн≥ ознаки, виконують сусп≥льно необх≥дну функц≥ю у сп≥льн≥й структур≥ сусп≥льного под≥лу прац≥. 1)√рупи, що займають р≥зне м≥сце у систем≥ соц≥альноњ нер≥вност≥ даного сусп≥льства, а також у диференц≥ац≥њ його населенн¤ за основними критер≥¤ми; 2)ѕредставники цих груп Ї суб*Їктами р≥зних соц≥альних ≥нститут≥в.
19. —оц≥ально-класова структура сусп≥льства.  ласи - це велик≥ групи людей, що розр≥зн¤ютьс¤ за своњм м≥сцем у певн≥й систем≥ сусп≥льного виробництва, за њхн≥ми в≥дношенн¤ми до засоб≥в виробництва, за роллю у сусп≥льн≥й орган≥зац≥њ прац≥, за способами отриманн¤ т≥Їњ частини сусп≥льного багатства, що знаходитьс¤ в њхньому волод≥нн≥. ≈лементом соц≥альноњ структури сусп≥льства Ї соц≥альн≥ верстви. —оц≥альн≥ верстви створюють внутр≥шню структуру клас≥в та великих соц≥альних груп. ÷е сукупн≥сть ≥ндив≥д≥в, що зайн¤т≥ соц≥ально та економ≥чно р≥вноц≥нними видами прац≥, ≥ в≥дпов≥дно отримують р≥вне матер≥альне та моральне в≥дшкодуванн¤. Ѕ≥льш др≥бне д≥ленн¤ соц≥альноњ структури вид≥л¤Ї мал≥ соц≥альн≥ групи - нечисленн≥ за складом, члени ¤ких об*Їднан≥ сусп≥льною д≥¤льн≥стю, знаход¤тьс¤ у безпосередньому ст≥йкому особистому сп≥лкуванн≥ одне з одним, ≥ це Ї основою дл¤ виникненн¤ ¤к емоц≥йних стосунк≥в, так ≥ особист≥сних групових ц≥нностей та норм повед≥нки. ћ≥н≥мальний розм≥р малоњ соц≥альноњ групи - 2 людини, максимальний - к≥лька дес¤тк≥в людей.
20. —оц≥ально-демограф≥чна структура сусп≥льства. –езультат накладенн¤ демограф≥чних структур на соц≥альн≥. —татистичними параметрами Ї народжуван≥сть, смертн≥сть, шлюбн≥сть, розлучуван≥сть, м≥грац≥йний обм≥н населенн¤.
21. —оц≥ально-територ≥альна структура сусп≥льства. –озгл¤даЇтьс¤ ¤к взаЇмод≥¤ двох основних верств сусп≥льства - соц≥ально-класовоњ та територ≥альноњ. ќдиниц¤ми соц≥ально-класовоњ Ї сусп≥льн≥ класи та соц≥альн≥ верстви, а територ≥альноњ - сп≥льноти р≥зного типу. ѕ≥д соц≥ально-територ≥альною структурою сусп≥льства розум≥Їтьс¤ сукупн≥сть усталених сп≥льнот людей, що формуЇтьс¤ на основ≥ соц≥альноњ неоднор≥дност≥ умов життЇд≥¤льност≥ р≥зних територ≥альних, адм≥н≥стративних, соц≥альних утворень, а також в≥дносин м≥ж цими сп≥льнотами.
22. “еор≥¤ соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ. Ѕула створена на початку 40-х рок≥в ѕарсонсом, ћертоном, ƒев≥сом та ћуром. ÷е передус≥м процес, що безперервно триваЇ у сусп≥льств≥ ≥, звичайно, на¤вн≥сть результат≥в процесу. ѕроцес соц≥ального в≥дтворенн¤, в результат≥ ¤кого верстви, групи ≥ класи Ї нер≥вними одне одному та групуютьс¤ ≥Їрарх≥чно, розташован≥ страти з р≥зним р≥внем престижу, власност≥ та влади. “обто це не просто нер≥вне становище, а природна нер≥вн≥сть. ≤снують в≥докремлен≥ та закрит≥ сусп≥льства. ” тих сусп≥льствах, де Ї змога перем≥щуватис¤ вверх по вертикал≥, вид сусп≥льства Ї в≥дкритим, ¤кщо нема - закритим. —усп≥льство, де переважаЇ середн≥й клас - нормальне, у нас - протилежна ситуац≥¤. јмериканська модель: вищий-вищий клас - начальники, вищий клас - поган≥ начальники, вищий-середн≥й - клерки тощо, середн≥й-середн≥й, нижчий-середн≥й, нижчий-нижчий.
23. “еор≥¤ соц≥альноњ моб≥льност≥. Ћюди знаход¤тьс¤ в пост≥йн≥м рус≥, а сусп≥льство - у розвитку. —укупн≥сть соц≥альних перем≥щень людей у сусп≥льств≥, тобто зм≥н њхнього статуту, називаЇтьс¤ соц≥альною моб≥льн≥стю. ћ≥ж п≥дн¤тт¤м та зниженн¤м ≥снуЇ асиметр≥¤:т¤ж≥нн¤ до п≥дн¤тт¤ по соц≥альн≥й драбин≥, тобто п≥дн¤тт¤ - добров≥льне, ¤к правило, а зниженн¤ - примусове. ƒва основних види: м≥жпокол≥нна та внутр≥покол≥нна (соц≥альна кар*Їра). ћ≥жпокол≥нна - довготерм≥новий, внутр≥покол≥нна - короткотерм≥новий процес. ƒва типи: 1)¬ертикальна моб≥льн≥сть - перем≥щенн¤ з одн≥Їњ страти до ≥ншоњ, буваЇ спр¤мованою вгору ≥ вниз. 2)√оризонтальна моб≥льн≥сть передбачаЇ перех≥д ≥ндив≥да з одн≥Їњ соц≥альноњ групи до ≥ншоњ, що знаходитьс¤ на тому ж р≥вн≥. –≥зновид горизонтальноњ - географ≥чна моб≥льн≥сть (перењзд). якщо до зм≥ни м≥сц¤ додаЇтьс¤ зм≥на статусу, виходить м≥грац≥¤.
24. —оц≥олог≥¤ с≥м*њ ¤к галузь соц≥олог≥њ. ¬изначенн¤ с≥м*њ та шлюбу. —оц≥олог≥¤ шлюбу й родини - галузь соц≥олог≥њ, що вивчаЇ формуванн¤, розвиток та функц≥онуванн¤ родини та шлюбних, с≥мейних в≥дносин. Ўлюб - це ≥сторично зумовлена, усталена, санкц≥онована форма в≥дносин м≥ж чолов≥ком та ж≥нкою, що встановлюЇ њхн≥ права та обов*¤зки в≥дносно одне одного та д≥тей. —≥м*¤ вивчаЇтьс¤ та розгл¤даЇтьс¤ з двох погл¤д≥в: 1)¤к соц≥альний ≥нститут, що характеризуЇтьс¤ сукупн≥стю соц≥альних норм, санкц≥й та зразк≥в повед≥нки; 2)¤к мала соц≥альна група, заснована на шлюб≥ чи кревн≥й спор≥дненост≥, члени ¤коњ об*Їднан≥ сп≥льним побутом, взаЇмною моральною в≥дпов≥дальн≥стю, взаЇмодопомогою.
25. ‘ункц≥њ соц≥олог≥њ с≥м*њ. ‘ункц≥¤ с≥м*њ - спос≥б про¤вленн¤ активност≥, життЇд≥¤льност≥ с≥м*њ та њњ член≥в. 1)–епродуктивна пол¤гаЇ у б≥олог≥чному в≥дтворенн≥ сусп≥льства та задоволенн¤ потреби в д≥т¤х. 2)¬иховна функц≥¤ пол¤гаЇ у соц≥ал≥зац≥њ молодого покол≥нн¤, задоволенн¤ потреби у батьк≥вств≥, контакт≥ з д≥тьми, њх вихованн≥, самореал≥зац≥њ в д≥т¤х. 3)≈коном≥чно-побутова пол¤гаЇ в можливост≥ п≥дтримувати ф≥зичне здоров*¤ член≥в сусп≥льства, економ≥чно утримувати неповнол≥тн≥х та нед≥Їздатних член≥в родини, пригл¤дати за д≥тьми, надавати та отримувати господарчо-побутов≥ послуги м≥ж членами родини. 4)‘ункц≥¤ первинного соц≥ального контролю - моральна регламентац≥¤ повед≥нки член≥в родини, моральна в≥дпов≥дальн≥сть та зобов*¤зан≥сть м≥ж чолов≥ком та ж≥нкою, батьками та д≥тьми тощо. 5)ƒуховно-емоц≥йна спри¤Ї взаЇмному духовномц збагаченню, надаЇ психолог≥чний захист членам родини, емоц≥йну п≥дтримку. 6)ƒозв≥льна - рац≥ональна орган≥зац≥¤ дозв≥лл¤. 7)—ексуальна функц≥¤ - сусп≥льне значенн¤ ц≥Їњ функц≥њ пол¤гшаЇ у реал≥зац≥њ сексуального контролю за особист≥стю, а ≥ндив≥дуальне - у задоволенн≥ особистих сексуальних потреб.
26. ѕлануванн¤ с≥м*њ ¤к соц≥альна проблема. ѕлануванн¤ с≥м*њ розгл¤даЇтьс¤ з боку д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на обмеженн¤ д≥тонародженн¤, або, за аналог≥Їю з державними установами, контроль д≥тонародженн¤. ѕлануванн¤ с≥м*њ та с≥мейну орган≥зац≥ю охорони здоров*¤ визначають ¤к т≥ види д≥¤льност≥, що мають на мет≥ допомогу окремим особам або подружж¤м дос¤гти результат≥в в уникненн≥ небажаноњ ваг≥тност≥, народити бажаних д≥тей, регулювати ≥нтервали м≥ж ваг≥тност¤ми, контролювати виб≥р часу д≥тонародженн¤ в залежност≥ од в≥ку батьк≥в, визначати число д≥тей у с≥м*њ. ¬ключаЇ в себе: види обслуговуванн¤, що уможливлюють цю практику. ÷е сан≥тарна просв≥та та консультац≥њ з питань плануванн¤ с≥м*њ, забезпеченн¤ контрацептивами, л≥куванн¤ безпл≥дд¤, просв≥та з питань шлюбу та с≥м*њ, орган≥зац≥¤ в≥дпов≥дних служб та заход≥в:генетичних консультац≥й, досл≥джень тощо. «а теор≥Їю ћальтуса, Ї два способи скороченн¤ к≥лькост≥ людства: 1)розумна контрацепц≥¤; 2)в≥йни, голод, пошест≥. ћальтуз≥анство стверджуЇ, що нормальн≥й людин≥ притаманно сам≥й обмежувати д≥тонародженн¤.
27. ѕроблема вибору шлюбного партнера. ≤снують фактори вибору шлюбного партнера: 1)просторова близьк≥сть; 2)у¤вленн¤ про ≥деального партнера; 3)приклад власних батьк≥в; 4)прагненн¤ особистост≥ до самоствердженн¤; 5)прагненн¤ пошуку партнера, що схожий або протилежний за псих≥чними та соц≥альними ¤кост¤ми. « любовним афектом пов*¤зан≥ певн≥ почутт¤: 1)ейфор≥¤; 2)депресивн≥ почутт¤; 3)схильн≥сть до фантаз≥й; 4)порушенн¤ сну; 5)загальне збудженн¤;6)трудн≥сть у концентрац≥њ уваги. ’ат≥с в≥дн≥с до фактор≥в любов≥: 1)повагу; 2)позитивн≥ почутт¤ до партнера; 3)еротичн≥ почутт¤; 4)потреба у нормальному ставленн≥ з боку партнера; 5)почутт¤ близькост≥, ≥нтимност≥; 6)почутт¤ ворожост≥.
28. ѕричини виникненн¤ конфл≥кту у с≥м*њ.  онфл≥кт - це приховане або ¤вне з≥ткненн¤ конкуруючих стор≥н. ¬≥н може виникнути у кооперац≥њ, конкуренц≥њ ≥ в будь-¤к≥й соц≥альн≥й груп≥. «маганн¤ переростаЇ у з≥ткненн¤, коли конкуренти намагаютьс¤ завадити або усунути одне одного з боротьби за пос≥данн¤ деф≥цитних благ.
29. —оц≥олог≥¤ управл≥нн¤ ¤к галузь соц≥олог≥њ. ¬изначенн¤ управл≥нн¤. —оц≥олог≥¤ управл≥нн¤ - це вм≥нн¤ дос¤гти мети, використовуючи працю та вправн≥сть ≥нших людей. ¬ид д≥¤льност≥ по керуванню людьми. «ас≥б розв*¤занн¤ конфл≥кт≥в м≥ж людьми. ћетод впливу на людей з метою отриманн¤ певних результат≥в. —мстема прийн¤тт¤ оптимальних р≥шень. ≤нструмент регул¤ц≥њ м≥жсуб*Їктних в≥дносин.
30. —утн≥сть соц≥олог≥чного п≥дходу до управл≥нн¤. ќсновн≥ визначенн¤ сутност≥: 1)ƒ≥¤льн≥сть орган≥в управл≥нн¤ - державних та громадських. ¬ключаЇ весь комплекс п≥дбору, переп≥дготовки та розставленн¤ кадр≥в, њх просуванн¤ службовою драбиною, њхн≥ в≥дносини при виконанн≥ функц≥й управл≥нн¤. 2) ерувальний вплив на керований аппарат: включаЇ ц≥л≥ покладенн¤ та ц≥л≥ дос¤гненн¤. —оц≥альн≥ ц≥л≥ покладенн¤ - соц≥альне проектуванн¤, плануванн¤, регул¤ц≥¤. ћоже бути зовн≥шнЇ та внутр≥шнЇ: зовн≥шнЇ - в≥дносно керованих об*Їкт≥в, внутр≥шнЇ - самоуправл≥нн¤. 3)—оц≥альна самоорган≥зац≥¤ - ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть процес≥в внутр≥шньогруповоњ регул¤ц≥њ. 4)—истема керувальних р≥шень, що спр¤мована на збереженн¤ або п≥двищенн¤ ¤к≥сних параметр≥в системи. 5)јнал≥з ≥ контроль функц≥онуванн¤ керованоњ п≥дсистеми. ѕон¤тт¤ соц≥ального управл≥нн¤ - це вплив суб*Їкта управл≥нн¤ на об*Їкт. «аймаЇтьс¤ вивченн¤м таких проблем, ¤к компетенц≥¤, в≥дпов≥дальн≥сть, виконавч≥сть, дисципл≥на. —оц≥олог≥¤ вивчаЇ управл≥нн¤ ¤к безперервний соц≥альний процес.
31. ќсновн≥ теор≥њ управл≥нн¤. ћенеджемнт - це мистецтво бранн¤ драбиною вгору, а керуванн¤ - вм≥нн¤ визначити, чи до в≥рноњ ст≥ни притулили драбину.  еруванн¤ розробл¤Ї стратег≥ю д≥¤льност≥, а управл≥нн¤ - виробл¤Ї тактичн≥ засоби дос¤гненн¤ мети та ефективн≥ шл¤хи њх реал≥зац≥њ. —оц≥олог≥¤ управл≥нн¤ базуЇтьс¤ на сформульваних “ейлором, ‘айолем, ≈мерсоном та ‘ордом тезах та наукових основах управл≥нн¤ виробництвом. ќдн≥Їю з перших Ї школа наукового управл≥нн¤. ѓњ рамки - 1885-1920 роки, √≥лберт, “ейлор. ќсновна ≥де¤ - рац≥онал≥зац≥¤. Ўкола класичного управл≥нн¤: 1920-1950 роки, вчен≥ т≥ сам≥. ћета - створенн¤ ун≥версальних метод≥в управл≥нн¤ людською д≥¤льн≥стю. “ри основн≥ аспекти: 1)ќрган≥зац≥¤ рац≥ональноњ системи управл≥нн¤; 2)ѕобудова структури орган≥зац≥њ; 3)”правл≥нн¤ роб≥тниками. Ўкола людських стосунк≥в. Ўкола в своЇму розвитку зазнала р¤д метаморфоз у 1930-1950 роках. ¬≥д 1950 до наших дн≥в це соц≥ально-психолог≥чн≥ в≥дносини. “еза про соц≥альну сутн≥сть людини. ∆орстка ≥Їрарх≥¤, п≥длегл≥сть та формал≥зац≥¤ соц≥альних процес≥в несум≥сн≥ з природою людини. ¬ир≥шенн¤ проблем людини справа компетентних спец≥ал≥ст≥в. ƒв≥ основн≥ тези: 1)¬изнавали певну групу роб≥тник≥в, ≥деали, ц≥нност≥ й норми ¤ких в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д кер≥вництва. Ўкола науки управл≥нн¤ - з 1950 рок≥в. ѕринципи матстатистики та моделюванн¤. « по¤вою комп*ютер≥в управл≥нн¤ комп*ютеризуЇтьс¤. ѕроцесуальний п≥дх≥д розгл¤даЇ управл≥нн¤ ¤к суму виконуваних функц≥й. ”правл≥нн¤ за ‘айолем - передбаченн¤, орган≥зац≥¤, розпор¤дженн¤, координуванн¤, контроль. —истемний п≥дх≥д розвивали ƒжонсон ≥  аст≥н. ”правл≥нн¤ включаЇ плануванн¤, орган≥зац≥ю, управл≥нн¤ ≥ зв*¤зок.
32. —истема управл≥нн¤:пр¤м≥ та зворотн≥ зв*¤зки.
33. ‘ункц≥њ соц≥олог≥њ управл≥нн¤.
34. ¬изначенн¤ та модел≥ стилю кер≥вництва.
35. —утн≥сть соц≥олог≥њ громадськоњ думки. —оц≥олог≥¤ громадськоњ думки - це спец≥альна соц≥олог≥чна теор≥¤, що вивчаЇ проблеми, ¤к≥ пов*¤зан≥ з природою, джерелами та механ≥змами формуванн¤, структурою громажськоњ думки, законом≥рност≥и њњ функц≥онуванн¤, проблеми вивченн¤ та обл≥ку д≥¤льност≥ соц≥ального ≥нституту. ѕон¤тт¤ громадськоњ думки з*¤вилос¤ в јнгл≥њ у ’≤≤ стол≥тт¤, з 18 стол≥тт¤ Ї загальновизнаним,
36. —пециф≥ка формуванн¤ громадськоњ думки. √ромадська думка - це стан масовоњ св≥домост≥, що м≥стить ¤к приховане, так ≥ ¤вне ставленн¤ р≥зних соц≥альних сп≥льнот до проблем, под≥й та факт≥в д≥йсност≥. ћасова св≥дом≥сть - це широка сукупн≥сть ≥дей, у¤влень, ≥люз≥й, почутт≥в, настроњв, що в≥дображають вс≥ без вин¤тку сторони житт¤ сусп≥льства, що приступн≥ дл¤ мас ≥ здатн≥ викликати њхн≥й ≥нтерес. ћасова св≥дом≥сть - це зр≥з громадськоњ св≥домост≥, в рамках ¤кого у представник≥в р≥зних груп можуть виникати аналог≥чн≥ думки, судженн¤, що в≥дображають њхнЇ ставленн¤ до проблем ≥ факт≥в д≥йсност≥. ’арактерн≥ риси масовоњ св≥домост≥ пол¤гають у джерелах ≥ характер≥ формуванн¤. ќск≥льки у формуванн≥ масовоњ св≥домост≥ беруть участь представники р≥зних груп, то громадська думка формуЇтьс¤ в ньому. ” цьому формуванн≥ беруть участь не т≥льки науков≥ джерела, а й найближче соц≥альне оточенн¤, чутки тощо. —ам процес формуванн¤ масовоњ св≥домост≥ - достатньо специф≥чний, зд≥йснюЇтьс¤ ¤к процес ≥нтенсивного обм≥ну ≥нформац≥Їю, пор≥вн¤нн¤, а також протиставленн¤ схожих позиц≥й, њх зближенн¤, пошуку точок дотику. ¬≥дбуваЇтьс¤ в процес≥ м≥жос≥бного сп≥лкуванн¤, а також спец≥ально. ” сучасному сусп≥льств≥ громадська думка в≥дчуваЇ на соб≥ вплив р≥зних соц≥альних ≥нститут≥в: державних, пол≥тичних, громадських орган≥зац≥й, громадських рух≥в тощо. “аким чином, можна сказати, що це специф≥ка може бути ¤к адекватною реальному становищу речей, так ≥ помилковим у¤вленн¤м про д≥йсн≥сть. √ромадська думка може формуватис¤ дуже швидко, бо знаходитьс¤ у пост≥йному процес≥ формуванн¤ та зм≥ни.
37. —уб*Їкт громадськоњ думки. √ромадська думка не Ї аморфним, розпливчастим витвором: вона структурована. ѓњ характеризують суб*Їкт, об*Їкт, типи суджень та канали вираженн¤. —уб*Їкт громадськоњ думки - це р≥зн≥ групи населенн¤, що безпосередньо Ї виразниками громадськоњ думки. ѕроблема суб*Їкта громадськоњ думки включаЇ: 1)сп≥вв≥дношенн¤ ≥ндив≥дуальноњ та громадськоњ св≥домост≥. ƒумка ≥ндив≥да не Ї громадською думкою, але може виражати њњ, ¤кщо в≥н обробл¤Ї ≥ носить громадську думку; 2)ѕроблема мон≥зму або плюрал≥зму . Ћокальн≥сть громадськоњ думки. ¬ рамках кожноњ сп≥льноти суб*Їктом громадськоњ думки може виступати ¤к ус¤ сп≥льнота у ц≥лому, так ≥ будь-¤к≥ њњ частини, незалежно в≥д зм≥сту суджень, а також того, чи утворюЇ частина менш≥сть чи б≥льш≥сть.
38. ќб*Їкт громадськоњ думки. ќб*Їктом громадськоњ думки Ї майже вс≥ сфери життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства, що вони Ї принципово приступн≥ дл¤ мас тощо. ќснови: громадський ≥нтере, дискус≥йн≥сть п≥дход≥в, компетентн≥сть громадськоњ думки. ќсновн≥ аспекти об*Їкта: чи приступними Ї т≥ чи ≥нш≥ реал≥њ житт¤ до в≥дображенн¤ громадською думкою, чи доц≥льно в тому чи ≥ншому випадку вивчати громадську думку або можна отримати ≥нформац≥ю ≥ншим способом, чи необх≥дно взагал≥ вивчати громадську думку, враховуючи ту обставину, що об*Їктивноњ громадськоњ думки не ≥снуЇ?
39. “ипи суджень громадськоњ думки. ¬ залежност≥ в≥д зм≥сту вид≥л¤ють так≥ судженн¤: оц≥нков≥ (у цьому тип≥ суджень висловлюЇтьс¤ ставленн¤ населенн¤ то тих чи ≥нших факт≥в д≥йсност≥), анал≥тичн≥ (¤вл¤Ї собою анал≥з ставленн¤ населенн¤ до реал≥й д≥йсност≥).  онструктивне судженн¤ програмуЇ соц≥альн≥ процеси.
40.  анали вираженн¤ громадськоњ думки. ¬ираженн¤ громадськоњ думки може проходити активно чи пасивно, пр¤мо чи опосередковано. ƒо канал≥в в≥днос¤тьс¤ «ћ≤, засоби наочноњ аг≥тац≥њ, збори, м≥тинги, засоби ≥нформац≥йного тиску, особист≥ контакти з прац≥вниками орган≥в управл≥нн¤ та представниками громадських орган≥зац≥й, листи населенн¤ до орган≥в управл≥нн¤, документи орган≥в управл≥нн¤, референдуми. ™ опосередкован≥ канали, а пр¤м≥ - це особист≥ контакти прац≥вник≥в орган≥в управл≥нн¤ з населенн¤м, листи населенн¤, збори, м≥тинги, демонстрац≥њ. —пец≥ал≥зован≥ канали - опитуванн¤ населенн¤, що зд≥йснюЇтьс¤ з використанн¤м соц≥олог≥чних метод≥в збору ≥нформац≥њ. ƒають змогу отримувати б≥льш над≥йну та репрезентативну ≥нформац≥ю, а також анал≥зувати зм≥ни громадськоњ думки у динам≥ц≥ шл¤хом повторних опитувань.
41. ‘ункц≥њ громадськоњ думки. ‘ункц≥њ:≥нформац≥йна, регул¤тивна, орган≥зац≥йна, внутр≥шньокер≥вна, що розд≥л¤Їтьс¤ на диркетивну, консультативну, експресивна та заохочувальна.
42. «аконом≥рност≥ функц≥онуванн¤ громадськоњ думки. √ромадська думка - один з р≥зновид≥в соц≥ального контролю (пор¤д ≥з загальним контролем та нагл¤дом). —оц≥олог≥¤ дуже широко вивчаЇ громадську думку - це один з њњ основних предмет≥в. √ромадську думку вивчають такими способами: 1)опитуван¤ типових громад¤н ≥з подальшим узагальненн¤м отриманих статистичних даних; 2)опитуванн¤ найактивн≥ших - "л≥дер≥в" громадськоњ думки.
43. —оц≥олог≥чне досл≥дженн¤:пон¤тт¤ та р≥зновиди. —оц≥олог≥чне досл≥дженн¤ - це складений комплекс теоретичних, методичних та орган≥зац≥йних процедур, що спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ поставлених ц≥лей та завдань досл≥дженн¤.–≥зновиди: 1)«а характером та досл≥дницькою задачею: фундаментальн≥ (спр¤мован≥ на ви¤вленн¤ та анал≥з соц≥ального досл≥ду та законом≥рностей розвитку), прикладн≥ (спр¤мован≥ на вивченн¤ та виробленн¤ шл¤х≥в, засоб≥в, форм та метод≥в удосконаленн¤ д≥¤льност≥ соц≥альних об*Їкт≥в), комплексн≥ (м≥ждисципл≥нарна проблема, сполучаЇ у соб≥ елементи фундаментальних та прикладних задач). 2)«а типом лог≥чного завданн¤: пошукове, п≥лотажне, описове, експериментальне, проектно-конструкторськ≥ пошуки. 3)«а в≥дношенн¤м до об*Їкту досл≥дженн¤:монограф≥чне, пор≥вн¤льне, трендове, генетичне. 4) «а в≥дношенн¤м до сфери об*Їкту досл≥дженн¤. 5)«а типом замовника та видом оплати: держбюджетне, госпдогов≥рне, на загальних засадах. 6)«а терм≥нами проведенн¤: довготерм≥нове (3-5 рок≥в ≥ б≥льше), середньотерм≥нове (0, 5-3 роки), короткотерм≥нове (2-6 м≥с¤ц≥в), експрес-досл≥дженн¤ (1 тиждень-2 м≥с¤ц≥).
44. ‘ункц≥њ соц≥олог≥чного досл≥дженн¤. ‘ункц≥њ соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ д≥л¤тьс¤: 1)«а значущ≥стю задач≥ досл≥дженн¤: стратег≥чна, тактична, операц≥йна. 2)«а спр¤мован≥стю досл≥дженн¤: п≥знавальна (≥нформац≥йна, теоретична, описова), практична, теоретико-прикладна. 3)«а характером впливу на об*Їкт: керувальна (прогностична, планувальна, орган≥зац≥йно-технолог≥чна, координац≥йно-методична, контролююча). 4)«а терм≥нами впливу на об*Їкт: довготерм≥нов≥ (на 10-100 ≥ дал≥ рок≥в), середньотерм≥нов≥ (в≥д к≥лькох рок≥в до 10), короткотеом≥нов≥ (в≥д к≥лькох м≥с¤ц≥в до двох рок≥в), моментальн≥ (в≥д тижн¤ до м≥с¤ц¤).
45. ≈тапи проведенн¤ соц≥олог≥чих досл≥джень. ќсновн≥ етапи: 1)ѕ≥дготовчий. Ќа цьому етап≥ спостер≥гаЇтьс¤ узгодженн¤ мети й завдань досл≥дженн¤, розробка програм досл≥дженн¤, затим в≥дбуваЇтьс¤ вир≥шенн¤ ф≥нансових, економ≥чних питань, також необх≥дно врахувати кадрове забезпеченн¤. 2)≈тап полевих роб≥т. ÷ей етап може тривати в≥д к≥лькох тижн≥в до к≥лькох м≥с¤ц≥в. Ќа цьому етап≥ зд≥йснюЇтьс¤ розробка ≥нструментар≥¤, це етап апробац≥њ. “акож зд≥йснюЇтьс¤ вир≥шенн¤ орган≥зац≥йних, ф≥нансових та техн≥чних питань. 3)ќбробка ≥ анал≥з. ¬ключаЇ перев≥рку комплексност≥, п≥дготовку до ≥нструментальноњ обробки або на машин≥, або руками, куруванн¤ процесу обробки, розробка зв≥ту за результатами досл≥дженн¤:пром≥жними, а пот≥м заключними. 4)≈тап запроваджуванн¤ результат≥в: розробка директивних, ≥нструктивних, соц≥о≥нженерних документ≥в, а також куруванн¤ процесу використанн¤ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ.
46. ¬изначенн¤ та види виб≥рки у соц≥олог≥чних досл≥дженн¤х. ўоб п≥дготувати досл≥дженн¤, необх≥дно обрати дл¤ нього об*Їктћетод виб≥рки - це науковий п≥дх≥д, що дозвол¤Ї судити про ц≥л≥сний об*Їкт, грунтуючись на даних лише його окремих ознак. √енеральна сукупн≥сть об*Їкта - це об*Їкт соц≥ального досл≥дженн¤ в ц≥л≥сност≥ його ¤костей та ознак. ¬иб≥ркова сукупн≥сть - це частина об*Їкта генеральноњ сукупност≥, що становить суму вих≥дних одиниць вивченн¤, спостереженн¤ та анал≥зу. –епрезентативн≥сть - це принцип подоби, виб≥рково сформульованоњ модел≥ параметр≥в генеральноњ сукупност≥. ¬иди виб≥рки: 1)ѕроста виб≥рка включаЇ простий випадковий в≥дб≥р, систематичний в≥дб≥р, сер≥йну та гн≥здову виб≥рку. 2)—кладна: багатощаблева, комб≥новано, стратиф≥кована, квотна. ќдиниц¤ в≥дбору - це районуванн¤, що будуЇтьс¤ за принципом статистичноњ сер≥њ.
47. ƒокумент ¤к джерело соц≥альноњ ≥нформац≥њ.
48. ћетод спостереженн¤ в соц≥олог≥чних досл≥дженн¤х. ћетодика та класиф≥кац≥¤ спостережень прийшла до соц≥олог≥њ з антрополог≥њ. —постереженн¤ повед≥нки ¤коњсь групи збоку ≥з реЇстрац≥Їю у спец≥альному бланку тип≥в д≥й, реакц≥й, форм стосунк≥в тощо, це Ї невключене спостереженн¤. якщо ж соц≥олог включаЇтьс¤ у спостережувану групу (анон≥мно або н≥), то це включене спостереженн¤. —фера охопленн¤ соц≥олог≥чного спостереженн¤ р≥вна або вужча в≥д сфери ≥нтерв*ю.
49. ќпитуванн¤ ¤к метод збору первинноњ ≥нформац≥њ. ћистецтво опитуванн¤ пол¤гаЇ у в≥рному розм≥щенн≥ та формулюванн≥ питань. ќкр≥м соц≥олог≥в, опитуванн¤ми користуютьс¤ ≥ ≥нш≥ науки, але соц≥олог≥чне опитуванн¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤, по-перше, к≥льк≥стю опитуваних - сотн≥ ≥ тис¤ч≥, предмет ≥нтересу - не особиста, а громадська думка. ќтримуючи при опитуванн≥ соц≥олог≥чну статистичну ≥нформац≥ю ¤к анон≥мну, соц≥олог ви¤вл¤Ї соц≥альн≥ типи особистост≥. ”середнююч≥ дан≥, соц≥олог отримуЇ достов≥рну ≥, ¤кщо вс≥ вимоги дотриман≥, об*Їктивну ≥нформац≥ю. ћета соцопитуванн¤ - науковий факт, потр≥бний дл¤ збагаченн¤ науки. Ќайрозповсюджен≥ший вид - анкетуванн¤. јнкета - розмножений документ, що м≥стить в середньому 30-40 питань, адресованих респондентам - об*Їкту досл≥дженн¤. ѕитанн¤ д≥л¤тьс¤ на два основних типи - закрит≥ ≥ в≥дкрит≥. ” в≥дкритих - вимагаЇтьс¤ власна думка респондента, у закритих - в вигл¤д≥ тесту. ƒва види анкетного опитуванн¤:суц≥льний ≥ виб≥рковий. —уц≥льний - це перепис населенн¤, а також поголовне опитуванн¤ вс≥х член≥в певноњ соц≥альноњ групи. ¬иб≥ркове опитуванн¤ засновуЇтьс¤ на виб≥рков≥й сукупност≥ (на в≥дм≥ну в≥д генеральноњ сукупност≥ - всього населенн¤ або вс≥Їњ соц≥альноњ групи). ¬ ≥нтерв*ю питанн¤ читаЇ спец≥ал≥ст. якщо форма та пор¤док питань суворо заф≥ксован≥, то це стандартизоване ≥нтерв*ю, а коли визначен≥ т≥льки план, тема та ключов≥ питанн¤, а конкретн≥ питанн¤ видумуЇ сам ≥нтерв*юЇр, це нестандартизоване ≥нтерв*ю.
50. ћетоди збору соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ. ѕри збиранн≥ первинноњ ≥нформац≥њ використовують так≥ методи: 1)ќпитуванн¤: анкетуванн¤ та ≥нтерв*ююванн¤; 2)анал≥з документ≥в: ¤к≥сний та к≥льк≥сний (контент-анал≥з); 3)спостереженн¤ (включене та невключене); 4)експеримент (контрольований та неконтрольований). ћетодолог≥¤ та методика експеримент≥в прийшли до соц≥олог≥њ з психолог≥њ.  оли поставлена мета досл≥дженн¤ та п≥дготована програма, створюютьс¤ дв≥ групи - експериментальна та контрольна.  онтрольна не п≥дл¤гаЇ експерименту, вона потр≥бна дл¤ пор≥вн¤нн¤.  ≥льк≥сть учасник≥в експерименту р≥дко перевищуЇ 10-15 чолов≥к.